Пам’ятник як доля українського народу  

Чи не найважливішим досягненням у мистецтві часів незалежності нашої держави було створення братами Володимиром та Андрієм  Сухорськими пам’ятника Тарасу Шевченку у Львові, який було відкрито у 1992 році.

Від задуму до втілення

Історія побудови у Львові пам’ятника Великому Кобзареві сягає ще XIX століття, але думка про вшанування творчості Шевченка так і залишилася думкою, бо в умовах чужих держав здійснити її не вдалося. І тільки у часи краху Радянського Союзу відновлюється справа побудови пам’ятника.

Ідея пам’ятника у її авторів виникла не відразу. Події, які відбувалися в Україні за її багатовікову історію, а особливо останнім часом, вплинули на вибір теми та образу. З площі, де зараз стоїть пам’ятник, розпочинався великий рух до національного відродження, тут виникає епіцентр громадсько-політичного життя міста і краю. Якраз тоді проводиться проектування пам’ятника, формується концепція. Зважаючи на історичне значення і політичну вагу майбутнього пам’ятника, враховуючи містобудівну і архітектурну ситуацію, і виникає основна ідея пам’ятника, яку можна висловити так. Тарас Шевченко, пророк і батько України, звертається до всіх поколінь українців, піднімає гігантську хвилю національного та духовного відродження воскреслої України, відкриваючи духовно-історичний набуток багатьох поколінь.

Пам’ятник являє собою багатоелементну композицію, що складається з гранітного трьохярусного  постаменту, постаті Тараса Шевченка, «хвилі», промодельованої фігурними рельєфами, та рельєфного калинового свічника.

Постать Кобзаря  стоїть на триметровій висоті відносно рівня площі, завершуючи гранітну дугу третього ярусу постаменту. Дуга постаменту символізує дорогу долі, по якій піднімається поет до вершини своєї творчості. На шляху, пройденому поетом, піднімається «хвиля національного відродження України».

«Хвиля» являє собою двосторонню рельєфну пластичну стелу. Вона піднята з глибин історії генієм Шевченка, висвітлює долю, тернистий шлях та хресну дорогу до незалежної держави – України.

Передня сторона «хвилі» відображує образ України, побачений через творчість Шевченка, входячи в глибину історії, стверджує її вічність. Фігури композиції на стелі-хвилі насичені символічним та історичним змістом. У нижній частині «хвилі» проявляється образ козака в кайданах - символ закованої волі, над яким стоять поневолювачі, загарбники, вороги України. В центрі нижньої частини «хвилі» стоїть кобзар – символ співця історичної долі України, та постать жінки-матері.  Над ними – дійство благословення юнака у захисники Вітчизни.

В центральній частині «Хвилі» зображена кінна постать гетьмана – провідника нації, державотворця. В образі гетьмана відображена конкретна історична особа Петра Сагайдачного. З боків від гетьмана розміщено вічні теми: боротьба добра зі злом та оспівана в народних піснях і думах тема кохання. Хід історичних образів їхніх душ у вічність вінчає Оранта-Всеєдина, матір Україна, що з давніх часів знаменує безсмертя Українського світу.

Вище під покровом Оранти зображені портрети історичних постатей видатних українців.

Друга сторона «хвилі» висвітлює Україну в пошевченківську епоху. На фоні великого хреста, що несе Україна, зображення дитини символізує появу нової держави, яка постає перед світом, дивлячись у майбутнє. Ця сторона відображує лихоліття, що прокотилося через країну, поневолення народу, з якого злі сили висмоктують його багатство, силу, по-хижацьки  розриваючи Україну. У верхній частині відображено портретні образи політичних, культурних і духовних діячів, що віддали свої сили і життя боротьбі за незалежність української держави.

Збулися Кобзареві пророцтва 

Цей пам’ятник стверджує, що Тарас Шевченко – це не тільки наше минуле, а й наше сьогодні, наше майбутнє. Кобзар пророкував, що доки нові покоління не зрозуміють української сумної історії, не розпитають, чиї ми діти, ким і за що закуті, доти наше суспільство буде сліпим і глухим. Але він також вірив, що прийде час, і Україна стане вільною та незалежною, і якщо треба, то зі зброєю у руках буде гідно захищати свою землю і гідність від будь-якого ворога.

Геннадій Плотніченко